Будь-яка різка життєва зміна, навіть якщо вона приємна, ставить перед людиною нові виклики. Хвилювання щодо майбутнього, правильності ухваленого рішення, сум за минулим життям можуть вибити навіть психічно стійку людину з колії. Неважливо, чи це переїзд у нове місто, зміна роботи, завершення романтичних стосунків тощо – усередині людини відбувається маленька революція, що змушує її адаптуватися до нових реалій. Як пережити такі події якомога менш травматично для психіки, особливо ті, що пов’язані з дорослішанням, читайте далі на queenska.com.
Хто така Марія Куруніс?
Марія Куруніс – ліцензована клінічна соціальна працівниця і психотерапевтка, яка обслуговує клієнтів у Квінзі та Нью-Йорку загалом. Вона здобула ступінь бакалавра мистецтв у Гантерському коледжі, що в Нью-Йорку. Крім того, отримала диплом магістра соціальної роботи у Фордгемському університеті (також Нью-Йорк). Також Куруніс отримала сертифікат шкільного соціального працівника Департаменту освіти Університету штату Нью-Йорк і сертифікацію з когнітивно-поведінкової терапії.
Будучи доволі емпатичною, Куруніс допомагає пацієнтам долати проблеми, які колись пережила сама. Оскільки напрями її роботи пов’язані з особистим досвідом, спеціалістка володіє унікальним розумінням своїх клієнтів. Зокрема, вона спеціалізується на подоланні тривожності, депресії та лікуванні душевних травм. Крім того, спеціалістка допомагає переживати стрес та серйозні життєві зміни. Вона також одна з небагатьох психотерапевтів Нью-Йорка, які спеціалізуються на допомозі жінкам, які страждають від болісного інтиму через тривогу, страх, травму, проблеми із сексуальним здоров’ям тощо. Серед використовуваних Куруніс методів: когнітивно-поведінкова, психодинамічна, міжособистісна терапії, а також травмотерапія і терапія, зосереджена на сильних сторонах.
Методи боротьби з переживаннями
Складність життєвих змін полягає не лише в численних нових завданнях, які постають перед людиною, а й насамперед емоційних переживаннях. Вони передбачають глибокий внутрішній процес переорієнтації нашого життя та ідентичності. Наприклад, переїзд в інше місто чи навіть країну – це не тільки пакування речей і пошук нового дому, а й прощання з друзями та рідними, прийняття нових культурних норм і пошук свого місця в новій спільноті.
Подолання емоційного стресу може бути надзвичайно складним процесом. Саме тому, рекомендується психотерапія. Марія Куруніс використовує психодинамічний, міжособистісний підходи та підхід, заснований на силі. Вона також застосовує техніку консультування, засновану на фактичних даних. Кожен метод терапії розроблений у спосіб, що сприяє оволодінню клієнтом навичок подолання труднощів, емоційної регуляції та управління стресом.
Уважність може допомогти усвідомити свої думки, почуття та емоції без засуджень. Цьому сприяє когнітивно-поведінкова терапія, під час якої пацієнт відслідковує власне сприйняття реальності та внаслідок цього корегує поведінку. Дещо схожою є терапія прийняття і відповідальності (ACT), пов’язана з повною психологічною гнучкістю і пристосовуваністю. З назви можна здогадатися, що такий тип зосереджений на прийнятті людиною власних нещасть і невдач, а також готовності брати відповідальність за своє життя і змінюватися на краще. Звернувшись за підтримкою до терапевта, людина може навчитися моделювати здорове спілкування, сповна проживати горе та справлятися з будь-якими змінами чи проблемами, що з’являються на життєвому шляху.
Синдром порожнього гнізда
Як пише Марія Куруніс на своєму сайті, дуже поширеними переживаннями серед батьків є ті, що пов’язані з дорослішанням їхніх дітей. Синдром порожнього гнізда – це почуття горя та самотності, яке можуть відчувати батьки, коли їхні діти переїжджають із сімейного дому, наприклад, щоби жити самостійно або навчатися у виші. До того ж багато хто виконує подвійний обов’язок, піклуючись як про дітей, так і літніх батьків. Стрес і виснаження опікунів є звичним явищем у відповідальному суспільстві, а в турботі про інших дуже легко втратити себе.
Коли діти починають дорослішати, батьків часто засмучує сам факт або лише думка про переїзд їхніх чад – різку життєву зміну. Водночас, якщо дитина не досягає омріяних висот, не може реалізувати себе за межами рідного дому, батьки відчувають стурбованість через її невдачі. Часто через це вони звинувачують себе, а в родинних стосунках згодом з’являються непорозуміння.
Тому, важливо прослідковувати емоції інших, аби не завдавати їм дискомфорту через власні потреби та банальний егоїзм. За словами Куруніс, кожна людина має прожити період сепарації, під час якого вона вчитиметься задовольняти самостійно власні соціальні, емоційні, фінансові та фізичні потреби, не сподіваючись на допомогу батьків. Коли людина не досягає цієї віхи, це призводить до труднощів під час адаптації до вимог дорослого життя.
Куруніс радить такі кроки для подолання батьками стресу:
- сумне прощання. Діти додають життю сенсу, тому після того, як вони покидають дім, батьки можуть відчувати тривогу, розчарування, втрату мети, неспокій, жаль тощо. Потрібно прожити ці емоції;
- увага до почуттів. Варто визнати власний смуток і проговорити ситуацію з другом чи коханою людиною. Хороший спосіб – викласти думки та страхи на папері, аби приборкати навіть наймоторошніші ідеї;
- новий початок. Це чудовий період для втілення всіх задумів, на які бракувало часу раніше. Крім того, такий етап – прекрасна нагода для пізнання себе та свого чоловіка/дружини;
- робота над стосунками. Оскільки дитина може бути далеко від дому й навідуватися лише у святкові дні, батькам потрібно переосмислити свою поведінку й зробити все для того, аби ті невеликі періоди разом були справді приємними;
- прохання про підтримку. Якщо у вас виникли проблеми з адаптацією до нового життя, зверніться по підтримку до кваліфікованого спеціаліста.
Хвилювання також часто спричинені незворотним процесом старіння батьків. Складно змиритися з тим, що згодом їх може не стати, особливо якщо вони хворі чи втрачають свої здібності. Хоча всі ці процеси є частиною природного циклу життя, іноді люди переживають їх надто важко, зокрема коли щось стається не так, як планувалося. Використовуючи методики консультування, що ґрунтуються на фактичних даних, і власний досвід батьків/опікунів, психотерапевти можуть надати конкретні інструменти для управління стресом.
Тривога через дорослішання
За статистикою 2021 року, 33% дорослих американців віком від 18 до 34 років проживають у батьківському домі. Якщо вони переживають хвилювання через те, що недостатньо рано переїхали, то решту 67% долають інші труднощі, пов’язані зі становленням їхніх особистостей. Стати дорослим означає досліджувати життя методом спроб і помилок.
Марія Куруніс дає молодим людям такі поради:
- поважайте себе. Цікавтеся своїми найпотаємнішими бажаннями й потребами та задовольняйте їх;
- керуйтеся запалом, радістю та цікавістю. Зовсім не обов’язково відразу знаходити справу всього життя з холодним розумом. Краще прислуховуватися до себе і йти за покликом серця, аби потім не заробляти на хліб неулюбленою справою;
- знайдіть своїх людей. Пам’ятайте, що багато хто вашого віку почувається також самотньо, тому станьте опорою одне для одного;
- пам’ятайте, що тривога – це цілком нормально.