Ледь не в кожному кварталі Нью-Йорка є кабінет психотерапевта чи психолога. Епіцентр фінансів і культури водночас є епіцентром депресії. Дослідження Міністерства охорони здоров’я Нью-Йорка демонструють, що кожен п’ятий житель міста страждає або від депресії, або подібної проблеми. Депресія – це значно більше ніж звичайний смуток, це хвороба, що триває тижнями, місяцями чи навіть роками. Психотерапевтка й ліцензована клінічна соціальна працівниця Марія Куруніс обслуговує клієнтів у Квінзі та Нью-Йорку загалом. Докладніше про одне з найпоширеніших захворювань у світі та способи боротьби з ним, рекомендовані фахівчинею, далі на queenska.com.
Що таке депресія?
Депресія – афективний психічний розлад, для якого характерне зниження настрою, активності та волі. Це не вияв слабкості, а справжнє захворювання. Хворі на депресію тривалий час (не менш ніж 2 тижні) почуваються пригнічено; втрачають інтерес до занять, які раніше приносили задоволення; складно беруться за повсякденні справи. Серед інших її симптомів: неможливість відчувати радість, зменшення життєвої енергії, тривожність, сонливість або безсоння, низька концентрація, втрата апетиту, відчуття провини чи відчаю тощо.
Депресія змінює те, як ми взаємодіємо з навколишнім світом, впливаючи буквально на все – від нашого світогляду до стосунків із людьми та розпорядку дня. Залежно від кількості симптомів розрізняють різні ступені депресії: легкий, середній і важкий. У людини з легкою формою з’являються деякі труднощі під час виконання буденних справ, однак вони майже не впливають на її загальне функціонування. Під час важкої же форми людина не справляється як із щоденною домашньою роботою, так і соціальними функціями.
Депресія може бути епізодичною, хронічною та з рецидивами (особливо, якщо її не лікують). Вона також трапляється як частина біполярного розладу: у такому разі депресивні й маніакальні фази чергуються з періодами абсолютно нормального життя.
Виникнення депресії пов’язане із соціальними, психологічними або біологічними факторами. Часто її розвитку сприяють негативні та стресові події, як-от втрата роботи, смерть близької людини, психологічна травма. Вплинути на виникнення депресії можуть і проблеми з фізичним здоров’ям, наприклад серцево-судинні хвороби.
Способи подолання
Легка форма депресії піддається безмедикаментозному лікуванню, за допомогою певних психотерапевтичних методів. Марія Куруніс рекомендує такі способи боротьби з депресією:
- самодопомога. Хоча це може бути складно, але одна з найважливіших речей під час депресії – зробити себе пріоритетом. Любов до себе та свого тіла є ключовим компонентом для безперебійної роботи «внутрішнього двигуна». Регулярно займайтеся спортом, правильно харчуйтеся, повноцінно відпочивайте, приймайте сонячні ванни, навчіться говорити «ні»;
- створіть мережу підтримки. Депресивні люди переважно намагаються ізолюватися від суспільства. Хоча деякий час наодинці корисний, але соціальні контакти важливі для відновлення психоемоційного стану. Знайомства з новими людьми можуть допомогти відродити відчуття надії, якого, можливо, бракувало в житті;
- психотерапія. Для людей, які зацікавлені в цілісному лікуванні депресії, який не передбачає медикаментів, існує широкий вибір терапевтичних варіантів. Основні з них:
- когнітивно-поведінкова терапія (зосереджена на боротьбі з негативними думками та моделями поведінки);
- терапія, зосереджена на сильних сторонах (терапевт працює з клієнтом, щоби зрозуміти його унікальні сильні сторони та ресурси, аби використати їх для боротьби з депресією);
- психодинамічна терапія (вивчає вплив життєвого досвіду на формування депресивних станів і допомагає зрозуміти та змінити підсвідомі переконання, які спричиняють депресію);
- терапія, орієнтована на травми (травма в минулому часто сприяє розвитку депресії. Така терапія допомагає клієнтам залікувати душевні рани).
«Усміхнена» депресія
Високофункціональна депресія часто залишається нерозпізнаною та невиявленою. На відміну від класичної, вона не проявляється фазами занепаду та піднесення, а є безперервним станом. Люди, які страждають від цього різновиду депресії, іноді відчувають радість та, на думку оточення, ведуть абсолютно нормальне життя. Оскільки така недуга ховається за життєрадісною і бадьорою усмішкою, її іноді називають «усміхненою» депресією. Утім, усмішка – лише маска, яка дозволяє приховувати пригнічений стан.
Якщо вчасно не розпізнати хворобу, то з часом люди почувають себе гірше й гірше. Серед її симптомів: відсутність енергії та сил, труднощі з концентрацією та виконанням рутинних завдань, критика себе чи інших, невпевненість у власних силах, млявість, відчуття внутрішньої порожнечі, нездатність розслабитися, незадоволеність своїм становищем, роздуми про сенс життя з невтішними висновками, очікування гіршого, перфекціонізм.
Щодо останнього, то особливо цей симптом характерний для мешканців міст із великою кількістю емігрантів, як-от Нью-Йорк. Люди приїжджають у мегаполіс, аби працювати в елітних юридичних фірмах, рекламних агентствах, розкрити свій художній талант тощо. Коли перфекціоністи не досягають професійної чи особистої мети, вони відчувають себе невдахами на цілісному рівні.
За словами Марії Куруніс, високофункціональну депресію розпізнати складно: людина функціонує відносно добре, але водночас постійно відчуває смуток та виснаження протягом 2 або більше років. Розлад можуть спровокувати смерть близької людини, втрата роботи або зміна стосунків. Схильність до такої депресії закладається навіть генами. Крім того, вона може бути побічним ефектом певних ліків або дисбалансом хімії мозку.
За словами терапевтки, такі люди можуть добре працювати, але постійно відчувають виснаження. Вони ладнають із людьми, але зберігають емоційну дистанцію. Через стримування емоцій часто проявляються соматичні симптоми, як-от головний біль, проблеми з травленням, прищі, низький сексуальний потяг тощо. Хворі на високофункціональну депресію «лікують» свій стан наркотиками та алкоголем, зловживають вуглеводами й цукром, аби підвищити рівень серотоніну.
Цікаво, що часто пацієнти з такою депресією одержимі ідеєю показати іншим у соцмережах, наскільки «ідеальним» є їхнє життя. Вони бояться здатися слабкими, через що рідко просять про допомогу. Такі люди симулюють усмішку навіть тоді, коли справді є місце для суму: війна, еміграція, розлучення, втрата майна чи роботи тощо.
Як побороти?
Як вже було вказано, без лікування симптоми високофункціональної депресії можуть погіршитися. «Усміхнена» депресія має надто дорогі наслідки, щоби нею нехтувати: проблеми зі здоров’ям; відсутність близьких, довірливих стосунків; втрата смаку життя; відсутність перспектив на майбутнє; залежність від алкоголю, наркотиків чи ігор; трудоголізм.
Куруніс радить зосередитися на догляді за собою, акцентуючи увагу на збалансованому харчуванні, достатньому сні й фізичних вправах. Якщо ж недуга не дає змоги будувати стосунки з людьми, сильно перешкоджає виконанню професійних завдань тощо, варто звернутися до психотерапевта. Фахівець зберігає все сказане клієнтом у таємниці, готує до розв’язання найскладніших життєвих питань і розвиває ефективні навички боротьби з пригніченим станом.