У світі, де жінки мають доступ до вищої освіти, політики та керівних посад, складно уявити, що колись було інакше. Перш ніж узяти участь у президентських перегонах, Джеральдін Ферраро починала свою кар’єру як юристка у Квінзі. Потім впродовж трьох термінів демократка представляла Квінз у Конгресі США та навіть балотувалася у віцепрезиденти. Усе своє життя вона присвятила боротьбі за права жінок та руйнуванню гендерних стереотипів. Докладніше читайте далі на queenska.com.
Перша в родині з освітою
Джеральдін Ферраро народилася 26 серпня 1935 року в місті Ньюбургу (штат Нью-Йорк). Ступінь бакалавра мистецтв з англійської мови здобула в Мангеттенському коледжі Marymount, що в місті Нью-Йорк. Аби прогодувати себе, під час навчання Ферраро працювала на двох, а іноді й трьох роботах одночасно. Вона перша жінка у своїй родині, яка здобула вищу освіту.
Ферраро також отримала ліцензію шкільного вчителя. Деякий час вона працювала вчителькою початкових класів у державних школах району Квінза Асторія. Не отримуючи задоволення від своєї справи, Ферраро вирішила змінити напрям та вступила на юридичний факультет. У 1960 році вона здобула ступінь доктора юридичних наук у Фордгемському університеті.
Юридична й політична кар’єра
Ферраро вміла зберігати баланс між сім’єю та кар’єрою. Паралельно з вихованням дітей 13 років вона працювала цивільною адвокаткою в агентстві нерухомості свого чоловіка. Що цікаво, Ферраро зберегла своє прізвище для професійного використання, аби в такий спосіб вшанувати свою матір за те, що вона підтримувала сім’ю після смерті батька.
Іноді юристка також брала участь на волонтерських засадах у судових засіданнях, де розглядали сімейні справи. Вже тоді вона охоче допомагала жінкам, борючись за їхні права. Зв’язки в юридичній галузі дозволили Ферраро брати активну участь у політиці. Її наставником у політичних справах став Маріо Куомо – 56-й губернатор штату Нью-Йорк.
У 1970 році Ферраро обрали президенткою Жіночої асоціації адвокатів округу Квінз. Через рік її призначили до Спеціального бюро жертв, яке розслідувало справи, пов’язані зі зґвалтуванням, домашнім насильством тощо. У 1974 році Ферраро призначили помічницею окружного прокурора округу Квінз. Вона завоювала репутацію справедливої та безжальної правозахисниці. Ця робота забирала у Ферраро багато сил, через виснаження в неї розвинулася виразка шлунку.
У 1978 році Ферраро стала членкинею адвокатури Верховного суду США. У 1979–1985 роках вона представляла в Палаті представників США округ Квінз. У 1984-му стала першою жінкою, яка балотувалася на посаду віцепрезидента США, хоча й безуспішно.
У 1993–1996 роках політикиня представляла США в Раді ООН з прав людини. Крім того, вона була членкинею Американської організації за мир на Кавказі. У 2008 році керувала фінансовим комітетом виборчого штабу Гілларі Клінтон. Через свої висловлювання про Барака Обаму Ферраро довелося піти у відставку. Зокрема, вона заявила, що успіх Обами зумовлений насамперед кольором його шкіри.
Пристрасна борчиня за гендерну рівність
У далекому минулому ніхто не міг уявити, що жінка може бути кандидатом у віцепрезиденти. Варто лише переглянути кілька ситкомів 1950-х – початку 1960-х років: вони зображували чоловіків, які виходили на роботу, і жінок-домогосподарок. Вважалося, що жінки не достатньо компетентні для більшості професій. Джеральдін Ферраро, як і деякі інші політикині, як-от Клер Шульман, довели протилежне.
Якось на посаді помічниці прокурора Ферраро дізналася, що начальник платить їй менше, ніж колегам-чоловікам. Така несправедливість пояснювалася тим, що Ферраро була заміжньою. До слова, заміжжя завадило і політичній кар’єрі Ферраро. Справа в тому, що виборці з підозрою ставилися до політикині через підозру в нечесних фінансових операціях її чоловіка – рієлтора-бізнесмена.
Цікаво, що Гілларі Клінтон також постраждала через недоброзичливців свого чоловіка. Заміжжя називали єдиною причиною успіху Клінтон. Утім, не було жодного чоловіка-політика, передвиборчу кампанію якого зруйнувала репутація його дружини.
Ферраро часто критикували за її позицію щодо абортів: через релігійні та особисті міркування вона виступала проти цієї процедури. Проте на законодавчому рівні Ферраро була палкою прихильницею права жінки на вибір та підтримувала легальність і доступність абортів.
Під час роботи в Палаті представників США Ферраро допомогла ухвалити законодавство, яке спростило доступ до пенсійних виплат подружжям. Вона також стала співавторкою законопроєкту про економічну рівність. У 1980 році Ферраро співзаснувала Національну організацію італо-американських жінок із метою підтримувати освітні та професійні цілі своїх членів та боротися з етнічними стереотипами.
За величезні досягнення Ферраро прийняли до Національної зали слави жінок. Ця зала вшановує видатних жінок, які зробили внесок у розвиток суспільства, науки, мистецтва, спорту тощо. Крім того, Ферраро отримала численні нагороди від місцевих організацій Квінза.
Водночас боротьба Ферраро та інших феміністок була нелегкою. Не всі погоджувалися з ідеєю, що жінки мають бути політично та соціально рівними з чоловіками. Консерватори виступили проти феміністичного руху, наголошуючи на традиційній ролі жінки як берегині домашнього вогнища. Наприклад, консервативний письменник Джордж Ґілдер стверджував, що суспільство не має знецінювати роль чоловіка, примушуючи жінок доводити власну незалежність.
Смертельна хвороба
У 1998 році політикині діагностували множинну мієлому. Це форма раку крові, під час якої плазматичні клітини виділяють аномальні антитіла, що спричиняють руйнування кісток і викид токсичної кількості кальцію в кров. Мієлома переважно вражає людей віком від 65 років, проте може бути діагностована і в молодшому віці. Мієлома – це не окрема пухлина, а хвороба, що проявляється накопиченням аномальних плазматичних клітин у кістковому мозку.
Ферраро не розголошувала свій стан здоров’я до червня 2001 року. Тоді вона поїхала до Вашингтона, на слухання законопроєкту про дослідження гематологічного раку. Завдяки їй створили освітню програму для пацієнтів із раком крові. Ферраро часто організовувала доповіді про цю хворобу.
Медики прогнозували феміністці максимум 5 років життя. Однак завдяки новим медикаментозним методам лікування та трансплантації кісткового мозку у 2005 році, Ферраро прожила вдвічі більше. За цей час вона допомогла зробити новітні методи лікування доступними для інших людей. Ферраро не перебувала в ремісії, але хворобу вдалося контролювати завдяки постійному коригуванню плану лікування.
У березні 2011 року Ферраро звернулася до лікарні в Массачусетсі, щоб отримати лікування від болю. Тоді вона думала, що її турбує лише перелом – поширене ускладнення множинної мієломи. Однак лікарі виявили, що політикиня захворіла на пневмонію. Не маючи змоги повернутися до свого дому в Нью-Йорку, Ферраро померла в штаті Массачусетс того ж місяця. Вона увійшла в історію як жінка, яка торувала нові шляхи в політиці. Її наполеглива праця та відданість своїй країні стала джерелом натхнення для інших громадян.